Лис 13

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування


I. Загальні положення

1. Ці Загальні правила є узагальненням стандартів етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, якими вони зобов’язані керуватися під час виконання своїх посадових обов’язків.

Ці Загальні правила ґрунтуються на положеннях Конституції України, законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, у сфері запобігання корупції і спрямовані на зміцнення авторитету державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, репутації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, а також на забезпечення інформування громадян про норми поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування стосовно них.

При прийнятті на державну службу або на службу в органи місцевого самоврядування особа ознайомлюється з цими Загальними правилами. Відмітка про таке ознайомлення додається до особової справи державного службовця чи посадової особи місцевого самоврядування.

2. У цих Загальних правилах терміни вживаються у значеннях, визначених Законами України «Про державну службу»«Про службу в органах місцевого самоврядування» та «Про запобігання корупції».

3. Основною метою діяльності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування є служіння народу України та територіальній громаді, охорона та сприяння реалізації прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина.

4. Поведінка державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування має забезпечувати довіру суспільства до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування.

5. Етична поведінка державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування ґрунтується на принципах державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, визначених Законами України «Про державну службу» і «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також загальних вимогах до поведінки цих осіб, визначених Законом України «Про запобігання корупції».

6. Дотримання державними службовцями вимог цих Загальних правил враховується під час проведення щорічного оцінювання їх службової діяльності.

7. Керівники державних органів, органів місцевого самоврядування чи їх структурних підрозділів у разі виявлення чи отримання повідомлення про порушення цих Загальних правил в межах своєї компетенції відповідно до законодавства зобов’язані вжити заходів щодо припинення виявленого порушення, усунення його наслідків та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, а у випадках виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення також поінформувати спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.

II. Загальні обов’язки державного службовця та посадової особи місцевого самоврядування

1. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування при виконанні посадових обов’язків повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийняті або видані у межах їхніх повноважень, є обов’язковими для виконання всіма державними службовцями та посадовими особами місцевого самоврядування на відповідній території.

2. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування зобов’язані своєчасно і точно виконувати рішення державних органів, органів місцевого самоврядування, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

3. У разі виникнення у державного службовця сумнівів щодо законності отриманого для виконання наказу (розпорядження), доручення керівника він повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов’язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення (крім явно злочинного наказу (розпорядження), доручення). Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець зобов’язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня.

У разі отримання для виконання наказу (розпорядження), доручення, які державний службовець вважає незаконними або такими, що становлять загрозу охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, юридичних осіб, державним або суспільним інтересам, він повинен негайно в письмовій формі повідомити про це керівника органу, в якому він працює.

4. Державні службовці повинні сумлінно, компетентно, результативно і відповідально виконувати свої посадові обов’язки, проявляти ініціативу, а також не допускати ухилення від прийняття рішень та відповідальності за свої дії та рішення.

5. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування під час виконання своїх посадових обов’язків зобов’язані неухильно дотримуватись загальновизнаних етичних норм поведінки, бути доброзичливими та ввічливими, дотримуватись високої культури спілкування (не допускати використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації), з повагою ставитись до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, об’єднань громадян, інших юридичних осіб, не проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування повинні запобігати виникненню конфліктів у стосунках з громадянами, керівниками, колегами та підлеглими.

6. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування зобов’язані виконувати свої посадові обов’язки чесно і неупереджено, незважаючи на особисті ідеологічні, релігійні або інші погляди, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних чи юридичних осіб, громадських і релігійних організацій.

7. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування повинні постійно поліпшувати свої уміння, знання і навички відповідно до функцій та завдань займаної посади, підвищувати свій професійний та культурний рівень, удосконалювати організацію службової діяльності.

8. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування мають дбати про авторитет державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, а також про позитивну репутацію державних органів та органів місцевого самоврядування, що включає дотримання правил етикету, належного зовнішнього вигляду, забезпечення високої якості роботи, встановленого внутрішнього службового розпорядку.

9. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування мають шанувати народні звичаї і національні традиції.

10. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування зобов’язані з повагою ставитися до державних символів України, використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов’язків, не допускати дискримінації державної мови.

11. Одяг державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування повинен бути офіційно-ділового стилю і відповідати загальноприйнятим вимогам пристойності.

12. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування повинні поважати приватне життя інших осіб.

III. Використання службового становища

1. Державний службовець та посадова особа місцевого самоврядування повинні використовувати своє службове становище виключно для виконання своїх посадових обов’язків і доручень керівників, наданих на підставі та у межах повноважень, передбачених законами України.

2. Державному службовцю та посадовій особі місцевого самоврядування заборонено у будь-який спосіб використовувати своє службове становище в політичних цілях, у тому числі для залучення державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників бюджетної сфери та інших осіб до участі у передвиборній агітації, акціях та заходах, що організовуються політичними партіями.

3. Державним службовцям та посадовим особам місцевого самоврядування забороняється використовувати свої повноваження або своє службове становище в особистих (приватних) інтересах чи в неправомірних особистих інтересах інших осіб, у тому числі використовувати свій статус та інформацію про місце роботи з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

IV. Використання ресурсів держави та територіальної громади

1. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування мають право використовувати ресурси держави чи територіальної громади (рухоме та нерухоме майно, кошти, службова інформація, технології, інтелектуальна власність, робочий час, репутація тощо) тільки в межах посадових обов’язків та доручень керівників, наданих на підставі та у межах повноважень, передбачених законами України.

2. При виконанні своїх посадових обов’язків державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування зобов’язані раціонально і дбайливо використовувати державну і комунальну власність, постійно підвищувати ефективність її використання, уникаючи надмірних і непотрібних витрат, а також не допускати зловживань та використання державного чи комунального майна або коштів у приватних інтересах.

3. Робочий час державного службовця та посадової особи місцевого самоврядування має використовуватись для виконання своїх посадових обов’язків.

4. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування зобов’язані використовувати надані їм ресурси таким чином, щоб не завдавати шкоди навколишньому середовищу чи здоров’ю людей.

5. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування під час виконання функцій держави або місцевого самоврядування зобов’язані діяти відповідно в державних інтересах чи інтересах територіальної громади.

6. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування не повинні допускати, у тому числі поза державною службою або службою в органах місцевого самоврядування, дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам держави або місцевого самоврядування чи негативно вплинути на репутацію державного службовця або посадової особи місцевого самоврядування.

V. Використання інформації

1. Державним службовцям та посадовим особам місцевого самоврядування забороняється розголошувати персональні дані фізичних осіб, конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, режим якої встановлено Законами України «Про державну таємницю»«Про інформацію»«Про захист персональних даних» та «Про доступ до публічної інформації», що стала їм відома у зв’язку з виконанням посадових обов’язків.

2. Якщо державним службовцям чи посадовим особам місцевого самоврядування стало відомо про загрозу чи факти неправомірного поширення інформації з обмеженим доступом вони повинні негайно повідомити про це безпосереднього керівника.

VI. Обмін інформацією

1. Державним службовцям та посадовим особам місцевого самоврядування забороняється обмежувати доступ до публічної інформації, крім випадків, встановлених Законом України «Про доступ до публічної інформації».

2. Державний службовець та посадова особа місцевого самоврядування при спілкуванні під час виконання посадових обов’язків повинні дотримуватися таких правил:

1) надавати інформацію із зазначенням даних, що її підтверджують;

2) своєчасно надавати відповідно до законодавства іншим державним службовцям та посадовим особам місцевого самоврядування інформацію, необхідну для виконання ними посадових обов’язків;

3) викладати інформаційні матеріали та повідомлення чітко, лаконічно та послідовно для однозначного їх сприйняття.

3. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування повинні дотримуватися встановленого протоколу у відносинах з представниками органів влади іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних установ.

Лис 13

Впровадження системи управління якістю у органи місцевого самоврядування


Система управління якістю, що створена відповідно до міжнародних стандартів ISO серії 9000, спрямована на забезпечення високої якості продукції, процесів, робіт та послуг.

Мета цієї програми полягає у підвищенні результативності та ефективності діяльності органів виконавчої влади. Програма виконується за таким напрямом, як визначення порядку координації діяльності органів самоврядування щодо запровадження системи управління якістю.

За функціональним призначенням міжнародні стандарти ISO серії 9000 є універсальними. Вони застосовуються на всіх етапах виробництва продукції і надання послуг підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та виду їх діяльності.

Особливу роль у пропаганді та впровадженні системи якості в регіонах належить територіальним органам Держспоживстандарту України – державним науково-технічним центрам стандартизацій, метрології та сертифікації, що повинні творчо застосовувати принципи керування якістю у своїй діяльності. Саме територіальні органи Держспоживстандарту України першими серед установ суспільного сектору впровадили та сертифікували власні системи якості.

Але питання вдосконалення управління персоналом у системах якості територіальних органів Держспоживстандарту України розглянуто ще недостатньо. Особливо це стосується елементів систем управління якістю, що пов’язані із забезпеченням відповідного рівня компетентності персоналу та оцінюванням ефективності заходів щодо його підвищення.

Інтеграція України в Європейське співтовариство, успішна конкуренція з іншими країнами можливі тільки після розв’язання питань якості в усіх сферах соціальній, економіки та рівня якості життя сільського населення.

Постійне поліпшення якості використовується як спосіб подолання кризових ситуацій. Для стабілізації й підйому економіки необхідно виділити проблему якості як задачу першорядного значення.

У процесі інтеграції України до ЄС необхідно запровадити систему управління якістю в органах виконавчої влади відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001-2001. Відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001-2001 успішне керування організацією може бути завдяки запровадженню і супроводженню системи менеджменту, призначеної для постійного поліпшення показників роботи з урахуванням потреб усіх зацікавлених сторін.

Переваги від впровадження систем управління якістю відповідно до вимог міжнародних стандартів ISO:

більша ефективність витрачання ресурсів;

вдоволеність клієнтів (сільських жителів, органи місцевого самоврядування, інвестори);

вдоволеність персоналу (внутрішні клієнти/споживачі); сприяння нововведенням; покращення іміджу органів місцевого самоврядування;

безперервний процес покращення виконання послуг;

можливість проведення аудитів;

постійний розвиток сільського регіону;

навчання персоналу для збереження та передачі знань.

Впровадження системи управління якістю в орган місцевого самоврядування дає можливість:

покращити якість послуг, які надаються споживачам; підвищити ефективність використання бюджетних коштів;

збільшити прозорість діяльності та рішень, що приймаються;

збільшити мотивацію та задоволеність персоналу за рахунок кращої організації його роботи;

підвищити керованість роботи, можливість управління нею та її удосконалення.

Вісім принципів, які покладені міжнародною організацією із стандартизації (ІSO) в основу міжнародних стандартів ІSO серії 9000 версії 2000 р.:

– орієнтація на споживача;

– лідерство (роль вищого керівництва).;

– залучення персоналу; – підхід з позицій процесу;

– системний підхід до управління;

– постійне поліпшення/вдосконалення;

– прийняття рішень на підставі фактів;

– взаємовигідні стосунки з постачальниками.

Типові етапи впровадження системи управління якістю в органи місцевого самоврядування це:

рішення керівництва щодо розробки СУЯ за результатами економічного прогнозування;

початковий (діагностичний) аудит системи управління на відповідність стандарту ISO 9001:2000;

створення команди проекту, призначення уповноваженого представника керівництва з якості;

визначення політики та цілей в сфері якості життя населення, та надання послуг;

визначення вимог споживачів, класифікація послуг та процесів діяльності;

розробка та впровадження документації системи якості;

внутрішній аудит; аналіз системи якості з боку органів місцевого самоврядування;

сертифікація; постійне поліпшення системи.

Основні перешкоди на шляху впровадження системи управління якістю відповідно до вимог міжнародних стандартів ISO серії 9000 версії 2000 р. є:

– сертифікат сприймається як обов’язкова ціль;

– ментальність персоналу;

– традиційні ієрархічні структури та слабка внутрішня комунікація;

– часто відсутня зацікавленість з боку вищого керівництва;

– недостатня сумісність з існуючою системою менеджменту;

– законодавча база, що постійно змінюється.

Оскільки соціально – економічних розвиток в сільських регіонах відрізняється, тому, що нема єдиного встановленого шляху запроваджування системи управління якістю. Кожний суб’єкт має сам пристосуватися до своїх власних конкретних ситуацій та обставин.

Основними ознаками ефективності державного управління у сфері надання послуг є:

орієнтація на споживача;

зацікавленість населення у досягненні кінцевого результату;

системний підхід та прийняття обґрунтованих рішень.

В основу організації державного управління у сфері надання послуг покладені принципи верховенства права, підзвітності органів виконавчої влади, прозорості та ефективності прийняття ними рішень. При цьому забезпечується задоволення інтересів усіх учасників прийняття управлінських рішень та протидія проявам корупції.

Отже, виконання Програми дасть змогу:

підвищити результативність та ефективність державного управління, зокрема в результаті зменшення необґрунтованих витрат, в тому числі витрат часу;

урахувати в діяльності органів самоврядування потреби споживачів у конкретних послугах та забезпечити належну якість їх надання сільському населенню;

здійснити чітку регламентацію діяльності посадових осіб, уповноважених на виконання функцій держави; визначити перелік послуг, що надаються органами виконавчої влади;

забезпечити прозорість прийняття управлінських рішень та підвищити якість обслуговування;

забезпечити формування позитивного міжнародного іміджу України.

Лис 13

Для чого органам місцевого самоврядування впроваджувати систему управління якістю, тобто виконувати вимоги стандарту ISO 9001 ?


Як правило, при цьому переслідуються дві цілі або реалізовуються дві стратегії:

• перша – система управління якістю потрібна як засіб підвищення результативності й ефективності діяльності органу місцевого самоврядування, а потім проводиться сертифікація її;

• друга – система управління якістю впроваджується тільки для одержання сертифіката якості.

Звичайно користь від досягнення цих цілей різна. Досягнення першої цілі дозволить звести до мінімуму ризик формального впровадження, тоді як друга досить реально сприяє цьому.

У процесі реалізації першої стратегії акцент робиться на поліпшення якості послуг і процесів діяльності. При цьому виникне природна потреба у затвердженні найбільш раціонального складу документів, у здійснених об’єктивних внутрішніх аудитів, самооцінці діяльності, проведенні аналізу на основі фактичних даних та інформації, виділенні необхідних ресурсів для функціонування системи управління якістю. Вибір такої стратегії створить необхідні умови для реалізації основних принципів, на яких базуються стандарти серії ISO 9000.

У процесі реалізації другої стратегії може виникнути велика ймовірність того, що система управління якістю буде впроваджена формально. Якщо у керівництва буде бажання одержати тільки сертифікат, то формалізм при впровадженні системи забезпечений. Також буде не тільки низька результативність та ефективність її функціонування, але і дискредитація ідеї серед посадових осіб та громадян як замовників послуг. При реалізації цієї стратегії впровадження системи якості в органі місцевого самоврядування, як правило, відбувається без відповідного аналізу стану діяльності та виявлення «вузьких місць» і всього того, що гальмує поліпшення якості роботи. Причому і після одержання сертифіката необхідні зміни в документи, що враховують зміни в процесах і наданні послуг, не вносяться.

Упровадження системи управління якістю пов’язане з затратами. Але якщо функціонування її не буде забезпечувати необхідний ефект, то ці затрати будуть невиправдані. Тому впровадження системи якості повинно здійснюватись виходячи з внутрішньої потреби, метою якої однозначно повинно бути підвищення результативності й ефективності діяльності органу місцевого самоврядування.

Основними перевагами впровадження системи управління якістю є те, що вона створює можливість підвищення рівня управління органу місцевого самоврядування для досягнення прозорості і публічності в діяльності. Більш конкретно перевагами впровадження системи управління якістю є:

• впорядкування і регламентування (виконання послідовності дій згідно із затвердженими процедурами) діяльності;

• можливість підвищення рівня внутрішнього документообігу, чіткішого розподілу повноважень, завдань та відповідальності через прописування процесів і управління ними;

• підвищення якості надання послуг громадянам, поінформованості про це та врахування їхніх потреб і очікувань;

• раціональне та ефективне використання ресурсів, особливо людських;

• збільшення перспектив щодо контактів із потенційними грантодавцями та інвесторами. Упроваджена система управління якістю повинна бути інтегрована в існуючу систему управління органу місцевого самоврядування.

Що ж потрібно, аби розпочати процес побудови системи управління якістю?

•  Мотивація і рішення вищого керівництва, насамперед міського голови, розпочати роботу. Щоб цей процес мав на меті не тільки залучити зовнішніх інвесторів або сприяти утвердженню себе серед лідерів упровадження стандартів якості, а сприяв реальному поліпшенню діяльності та якості послуг громаді міста;

•  Усвідомлення керівництвом та персоналом, що система – це ефективний інструмент управління. Щоб більшість керівників не вважали її формальною вимогою, хоч і прийнятою добровільно, і одержували не формальні, а реальні результати. Слід пам’ятати, що в процесі запровадження системи управління якості в роботу органів місцевого самоврядування виникають певні проблеми, які треба буде розв’язувати. Основні проблеми чи ризики в процесі впровадження системи такі:

• завдання здобуття сертифіката, а не покращання системи управління органом місцевого самоврядування і містом у цілому;

• відсутність зацікавленості та особистої участі вищого керівництва у впровадженні системи управління якістю;

• менталітет керівництва та посадових осіб, які не сприймають нових рішень та є противниками будь-яких нових ініціатив;

• нерозуміння того, що може, а що не може дати система управління органу місцевого самоврядування;

• занадто детальна регламентація діяльності і процесів, що може спричинитися до розробки і впровадження великої кількості документів, спроможних створювати труднощі в роботі, а не допомагати;

• не зовсім зрозуміла посадовим особам термінологія стандарту ISO 9001;

• відсутність чітко визначеної мети впровадження стандарту ISO 9001;

• недостатнє методичне забезпечення процесу впровадження системи якості.

Лис 13

Системи управління якістю за ISO 9001


У вересні 2015 року Міжнародною організацією зі стандартизації ISO була прийнята п’ята редакція стандартів ISO 9000:2015 та ISO 9001:2015.  (Розробником міжнародних стандартів серії ISO 9000 є Міжнародна організація зі стандартизації ISO (International Organization for Standardization) – це всесвітня федерація національних органів стандартизації (комітетів – членів). Міжнародна організація зі стандартизації розташована в Женеві (Швейцарія) http://www.iso.org.)

В Україні згідно з наказом Національного органу по стандартизації № 221 від 31.12.2015 з 01.07.2016 є чинними  ДСТУ ISO 9001:2015 (ISO 9001:2015, IDT) «Системи управління якістю. Вимоги» та ДСТУ ISO 9000:2015 (ISO 9000:2015, IDT) «Системи управління якістю. Основні положення та словник термінів».

 Стандарт ISO 9001 являє собою одну з моделей управління діяльністю організації з метою забезпечення її результативності.

 Застосування підходів ISO 9001 у системі управління підприємством допомагає вирішити багато внутрішніх і зовнішніх запитань:

  • поліпшити її загальну дієвість та забезпечити міцну основу для ініціатив щодо сталого розвитку;
  • покращити якість продукції та послуг, тим самим підвищити задоволеність своїх замовників;
  • стати конкурентоспроможним на внутрішньому та зовнішніх ринках;
  • реалізовувати продукцію за світовими цінами;
  • налагодити співпрацю з закордонними партнерами (зокрема, щодо отримання інвестицій);
  • отримати переваги перед конкурентами при участі у тендерах;
  • забезпечити прозорість та легкість управління діяльністю організації;
  • запровадити механізм постійного покращення системи управління та підвищити ефективність роботи співробітників на всіх рівнях.

Внутрішні результати, що отримує організація від запровадження системи управління якістю, напряму залежать від зусиль, що вона докладає для покращення своєї діяльності. зовнішні переваги організація отримує, сертифікував свою систему управління якістю у незалежному компетентному органі сертифікації.

 Основу стандартів на системи управління якістю формують сім принципів:

  • орієнтація на замовника;
  • лідерство;
  • задіяність персоналу;
  • процесний підхід;
  • поліпшення;
  • прийняття рішень на підставі фактичних даних;
  • керування зв’язками.

Одним із ключових принципів побудови системи менеджменту якості відповідно до вимог ISO 9001 є процесний підхід: діяльність організації складається з ряду взаємозалежних процесів, які функціюють як цілісна система. При цьому вихідні дані одного процесу є вхідними даними для наступного. Тому процесний підхід полягає в систематичній діяльності по визначенню процесів, їхньої послідовності й взаємодії, управлінню процесами й зв’язками між ними.

 Суттєва відмінність ISO 9001:2015 від попередньої версії стандарту – явне застосування ризик-орієнтованого мислення, яке дає змогу організації визначати чинники, які можуть спричиняти відхилення її процесів та її системи управління якістю від запланованих результатів, щоб встановлювати запобіжні заходи контролю для мінімізації негативних впливів і максимального використання можливостей, по мірі їх виникнення. Це неможливо без розуміння свого середовища і визначення зацікавлених сторін та їхніх вимог.

  Відповідно до вимог ISO 9001 для створення системи управління якістю організація повинна:

  • визначити процеси, потрібні для системи управління якістю, та їх застосування в межах організації;
  • визначити необхідні входи цих процесів і очікувані від них виходи;
  • визначити послідовність і взаємодію цих процесів;
  • визначити та застосовувати критерії та методи (зокрема моніторинг, вимірювання та відповідні показники дієвості), потрібні для забезпечування результативності функціювання та контролювання цих процесів;
  • визначити ресурси, потрібні для цих процесів, і забезпечувати їх наявність;
  • призначити осіб з відповідальністю та повноваженнями щодо цих процесів;
  • розглядати ризики та можливості;
  • оцінювати ці процеси та запроваджувати будь-які зміни, потрібні для забезпечування того, щоб ці процеси досягали своїх передбачених результатів;
  • поліпшувати процеси та систему управління якістю.

Вимоги стандарту ISO 9001 носять загальний характер і не передбачають забезпечення однаковості структури систем управління якістю або однаковість документації, тому що застосовні до діяльності будь-якої організації незалежно від типу, розміру та продукції, що випускається (послуги, що надається).

Текст ISO 9001 не містить вимог до інших систем менеджменту (екологічний менеджмент, техніка безпеки й охорона праці, фінансовий менеджмент), але дозволяє організації інтегрувати свою систему менеджменту якості з відповідними вимогами загальної системи менеджменту.

Розвитком вимог ISO 9001 є стандарт ISO 9004, що не призначений для цілей сертифікації. Вимоги ISO 9004 рекомендуються як керівництво для організацій, які бажають перевищити вимоги ISO 9001 з метою вдосконалення та досягнення сталого розвитку: концепція ISO 9001 спрямована на досягнення поставлених цілей, а виконання положень ISO 9004 дозволяє досягати поставлені цілі з більшою ефективністю.

 Сертифікація систем управління якістю у ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» — це: 

  • можливість отримати «акредитований» сертифікат, виданий у відповідності до міжнародних норм та вимог Національної агенції з акредитації України (НААУ).
  • поліпшення власної системи управління за результатами аудиту, здійсненого досвідченими аудиторами, що нададуть Вам звіт із виявленими «слабкими місцями» і можливостями для поліпшення;
  • зміцнення конкурентних позицій підприємства як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках;
  • довіра з боку закордонних замовників (при реалізації продукції, послуг на закордонних ринках у вітчизняних експортерів ніколи не виникало проблем щодо визнання/невизнання сертифікату, що виданий ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ»). Сертифікати відповідності систем управління якістю за ДСТУ ISO 9001:2015 (IDT ISO 9001:2015), видані органом сертифікації ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» визнаються у всьому світі в рамках програми IAF MLA.