Кві 18

В Лужанському будинку культури відкрилася виставка народного декоративно-прикладного мистецтва


     Відкриття виставки «Коріння мого роду» в Лужанах

15 квітня у світі відзначається Міжнародний День культури та Всесвітній день мистецтва.

Культура кожного народу – це ті духовні і матеріальні цінності, які народ створив за час свого історичного розвитку. Будучи частиною народу, не можна не цікавитися його душею, його життям – історією, адже, пізнаючи їх, людина навчається дбайливо ставитися до самобутності народу. Українська культура, одна з небагатьох, яка змогла вистояти під могутнім натиском чужих агресивних впливів, зберегти свою самобутність та первозданну чистоту. У непростий для України час великих викликів та випробувань, культура та мистецтво є основою розвитку нації та як ніколи повинні бути звернені у майбутнє, але укорінені у могутній національній традиції.

     Саме в цей день, у Будинку народної творчості та дозвілля селища Лужани відбулося відкриття виставки декоративно-прикладного мистецтва «КОРІННЯ МОГО НАРОДУ».

Декоративно-прикладне мистецтво виховує смак, воно створюється заради збільшення краси у світі, а краса хвилює і бентежить душу, намагається запалити бажання до творення чогось нового, бо прекрасне завжди народжується у праці. Тому, сьогодні результат праці рук найталановитіших місцевих майстрів, різних видів народного мистецтва: Галини Дженикай, Людмили Петрової, Василя Паламарюка, Тетяни Дубової, Петра Микитчина, Альони Голінатої, Вікторії Доприцької можна побачити на виставці.

Розмаїття представлених робіт вражає. Серед витворів мистецтва: ткацькі вироби, рушники, традиційний одяг, художні полотна, предмети домашнього вжитку, прикраси ручної роботи.

Більшість авторів робіт, що експонувалися, були присутні на заході тож мали змогу розповісти про свій творчий досвід і натхнення.

Вишивка завжди була одним з найбільш поширених різновидів народної творчості. Художник – майстер І класу, член спілки майстрів національного мистецтва України Галина Дженикай представила роботи саме цього виду мистецтва. Галина Петрівна розповіла, що любить вишивати звичайними нитками, шовком та використовує у своїх роботах універсальну вишивальну техніку – мережка. Серед робіт майстрині вишиті рушники, серветки та сорочки.

     У виставці декоративно-прикладного мистецтва також приймає участь майстриня Вікторія Доприцька, роботи якої виконані нитками в різних техніках: набивній, класичній,хрестиком, а також бісерне рукоділля, яке є одним з поширених видів декоративно-ужиткової творчості. Роботи Вікторії Доприцької незвичайні тому, що в них – історія, любов, життя,спадщина, яку вона цінує, береже та прагне передати своїм дітям, онукам, правнукам. Адже, пані Вікторія успадкувала дар та любов до рукоділля від матері та бабусі. Так майстриня представила на виставці не лише власні роботи, а й збережені та передані у спадок.

Визначне місце на виставці, серед такого великого різноманіття робіт займають картини. Роботи, які автори представили для гостей виконані в різних жанрах живопису – пейзажі, портрети, натюрморти. Одним із творців краси, учасником виставки є художник-аматор Василь Паламарюк. «Мистецтво – це моє життя. Весь свій вільний час приділяю малюванню»,- поділився автор. Пан Василь – художник, без спеціальної освіти, навчання та завдяки своїй незвичайній харизмі та наполегливості створив велику кількість полотен, які прикрашають його дім. Любить втілювати на полотнах побачене, те, що вражає, проникає прямо в душу. Особливо чутливий до природи та зізнається, що найбільше його вражає й зачаровує гармонія природи рідного краю. До слова, художник ще займається різьбою по дереву. Пан Василь надзвичайно скоромний, певно тому не всі знають, яким майстром він являється та тепер кожен матимете можливість помилуватися красою робіт художника, завітавши на виставку.

Хочеться відмітити учасника виставки майстриню – Тетяну Дубову в колекції якої присутні: картини, написані фарбами та вишиті бісером, вишиті рушники, декоровані елементами вишивки предмети одягу та аксесуари, вишиті подушки і ін. Тетяна Василівна не уявляє свого життя без творчості. Працювала вчителем образотворчого мистецтва. Наразі повністю присвячує себе улюбленій творчій роботі. Мріє своїми робота, написаними полотнами окрилювати людей, дарувати гармонію, естетику, саме в цьому бачить своє покликання.

     На виставці «Коріння мого роду» також представлені роботи Петра Микитчина – людини великих творчих вподобань. «Відколи себе пам`ятаю, захоплювався живописом»,- розповідає пан Петро. Незважаючи на свій поважний вік, проблеми зі здоров’ям, художник не здається. Всі роботи автора написані в різні періоди життя, тобто колекція написаних картин, яку ви можете побачити на виставці є надбанням всього його життя.

«Життя єдине! Дякую Богу за силу та перші кроки. Ця живильна енергія рухає мною і тепер я з дрібної намистинки збираю творчість і живу» – каже пані Людмила. Людмила Петрова за фахом інженер, багато років пропрацювала в державній структурі з чітким графіком та розпорядком. Та одного дня вирішила змінити своє життя, рутинну роботу та виснажливі будні, змінити на зовсім інше, що близьке для душі. Всі роботи Людмили Петрової, а саме: прикраси ручної роботи, картини вишиті бісером, предмети декору, виконані з любов’ю і добром. Та найголовніший скарб її творчості – це вірші та проза. «Світ мій – неземний, здається трохи навіть містичним, адже я прошу у Бога допомоги і ніби у піддиктовку пишу, в цей час відключаюся та повертаючись у реальність, читаю написані мною рядки та не вірю, що все це створила сама» – говорить поетеса.

     Ще однією майстринею, чиї роботи прикрашають виставку являється Альона Голіната. Роботи пані Альони є актуальними саме в цей час, коли ми готуємося до Великодніх свят, адже на виставці представлені тематичні кошики, прикрашені красивим декором.

Виставка дуже різноманітна та цікава, адже окрім авторських робіт наших майстрів тут представлені сільського-господарські знаряддя, предмети стародавнього побутового вжитку такі, як годинник з давнім механізмом, макогін, мотовило, стародавні скрині, глиняний посуд та ін. На думку художнього керівника Лужанського БК Галини Семенович, слід окремо виділити декілька основних експозицій виставки. В першу чергу – кросну (ткацький станок),який є центральним експонатом, стержнем даного дійства. «Якби не було кросен,не було б ні килиму,ні сорочки, ні доріжки, ні рушника. Кросна була годувальницею, на ній ткали на продаж, вона одягала всю сім’ю» – розповідає пані Галина.

     На виставці «Коріння мого роду» також представлені роботи Петра Микитчина – людини великих творчих вподобань. «Відколи себе пам`ятаю, захоплювався живописом»,- розповідає пан Петро. Незважаючи на свій поважний вік, проблеми зі здоров’ям, художник не здається. Всі роботи автора написані в різні періоди життя, тобто колекція написаних картин, яку ви можете побачити на виставці є надбанням всього його життя.

«Життя єдине! Дякую Богу за силу та перші кроки. Ця живильна енергія рухає мною і тепер я з дрібної намистинки збираю творчість і живу» – каже пані Людмила. Людмила Петрова за фахом інженер, багато років пропрацювала в державній структурі з чітким графіком та розпорядком. Та одного дня вирішила змінити своє життя, рутинну роботу та виснажливі будні, змінити на зовсім інше, що близьке для душі. Всі роботи Людмили Петрової, а саме: прикраси ручної роботи, картини вишиті бісером, предмети декору, виконані з любов’ю і добром. Та найголовніший скарб її творчості – це вірші та проза. «Світ мій – неземний, здається трохи навіть містичним, адже я прошу у Бога допомоги і ніби у піддиктовку пишу, в цей час відключаюся та повертаючись у реальність, читаю написані мною рядки та не вірю, що все це створила сама» – говорить поетеса.

Ще однією майстринею, чиї роботи прикрашають виставку являється Альона Голіната. Роботи пані Альони є актуальними саме в цей час, коли ми готуємося до Великодніх свят, адже на виставці представлені тематичні кошики, прикрашені красивим декором.

Виставка дуже різноманітна та цікава, адже окрім авторських робіт наших майстрів тут представлені сільського-господарські знаряддя, предмети стародавнього побутового вжитку такі, як годинник з давнім механізмом, макогін, мотовило, стародавні скрині, глиняний посуд та ін. На думку художнього керівника Лужанського БК Галини Семенович, слід окремо виділити декілька основних експозицій виставки. В першу чергу – кросну (ткацький станок),який є центральним експонатом, стержнем даного дійства. «Якби не було кросен,не було б ні килиму,ні сорочки, ні доріжки, ні рушника. Кросна була годувальницею, на ній ткали на продаж, вона одягала всю сім’ю» – розповідає пані Галина.

     Ця подія викликала багато позитивних емоцій, відвідувачі були під враженнями, адже кожна робота розповідає про своїх авторів, несе в собі історію, заворожує, тим самим відволікає від буденних проблем.

     Щиро дякуємо за ідею проведення, організацію та підтримку такого заходу: директору Будинку народної творчості та дозвілля смт. Лужани Дмитру Семеновичу, художньому керівнику Лужанського БК Галині Семенович, учасникам народно – аматорського колективу народної пісні «Червона калина» та Мамаївській сільській раді. Ми дуже горді, що випала можливість розповісти нашим землякам про талановитих митців, майстрів, якими славиться наша місцевість.

Протягом десяти днів з 15 по 25 квітня, виставка буде проходити в будівлі Будинку культури смт. Лужани, тож кожен має гарну нагоду ознайомитись з роботами, в яких відчувається сила, духовність, традиція та історія нашого народу.

Приходьте, буде цікаво!

Лис 13

Цукрова фабрика та найстаріша церква Буковини: в мережі поширили старовинні листівки Лужан


Старовинні фото і поштові листівки із зображеннями Лужан початку 20 століття оприлюднив на своїй сторінці у фейсбуці  Edward Turkiewicz. На них зображені будівлі, які досі збереглися у селищі (залізничний вокзал, Вознесенська церква, початкова школа), так і велику цукрову фабрику, яка була збудована у 1898-1900 роках, а зруйнована в 1941 році.

 Свято-Вознесенський храм

Головна визначна пам’ятка Лужан – найстаріша на Буковині мурована архаїчна Вознесенська церква. Храм офіційно датується 1453 – 1455 роками заснування, тобто часом, коли Лужани перейшли у власність Федора Вітольда.

Але про те, що церква існувала раніше, були різні здогадки. У 2006 році дослідники-реставратори Львівського науково-дослідного інституту «Укрзахідпроектреставрація» під час реставрації виявили у церкві фреску, фрагменти якої датуються ХІІІ століттям. Ця знахідка дає підстави вважати, що церква походить з ХІІІ століття. Тож Лужанська церква є найстарішим мурованим храмом Буковини.

Залізничний вокзал

Приміський залізничний вокзал станції Лужани був зведений ще за Австрійської імперії у 1902 році. У 2014 році його фасад капітально відремонтували: збили стару плитку та штукатурку, тепер будівля жовто-помаранчевого кольору.

Фото 1900-1918 років.

Цукрова фабрика

Наприкінці 19-го століття у Лужани приїхав чешський інженер Пацик і вибрав місцевість поблизу Прута для будівництва цукрової фабрики. За підтримки австрійських властей протягом двох років (1898-1900) фабрика була збудована. Тут були також адміністративні і житлові будівлі, стайні.

Цукрові буряки на фабрику водили з усіх ближніх сіл. Спершу – кіньми, а з 1906 року – залізницею, гілку якої добудували до фабрики. Навіть вулиця до фабрики була освітлена, що було дивиною на той час.

Фабрику двічі руйнували – у 1918 і 1941 роках. Пізніше були збудовані цукрові заводи у місті Чернівці та селі Хрещатик, тож Лужанську цукрову фабрику вже не відновлювали.

Початкова школа

у 1860 році у Лужанах було відкрито початкову школу. Поштовхом до її будівництва та до розвитку селища було прокладання 1866 через нього залізниці Львів–Чернівці та будівництво залізничного вокзалу.

Фото початкової школи 1920-1930-х років.

Далі — знімки вулиць селища на початку 20 століття.

Бер 26

Вулиці Мамаївської ОТГ


Мамаївці

Вулиці:

Богуна

Буковинська

Виговського (Жукова)

Вовчок

Володимира

Воробкевича

Гагаріна

Галицького

Гнатюка

Гоголя

Грушевського

Гудими

Дільницька

Довбуша

Дорошенка

Дружби народів

Єсеніна

Заводська

Загули

Запотічна

Зелена

Івасюка

Київська

Кіцманська

Клевчука

Кобилиці

Кобилянської

Конституції

Лева (Толстого)

Лепкого

16 липня

Лисенка

Логозаря

Лугова

Львівська

Мазепи

Миколайчука

Миру

Молодіжна

Мудрого

Нова

Перемоги

50-річчя Перемоги

Петлюри

Пігуляка

Підтрощівська

Подільчука

Польова

Привокзальна

Припрутська

Прокоповича

Робітнича

Сагайдачного

Садова

24 серпня

Симоненка

Сірка

Січових Стрільців

Сонячна

Стасюка

Стефаника

Стуса

Тащука

Товстюка (Галана)

9 травня

Українки

Федьковича

Франка

Хмельницького

Хоткевича

Церковна

Цілинна

Чернівецька

Чурай

Шевченка

Шухевича

Яворського

Яремчука

Провулки:

Єсеніна

Заводський

Залізничний

Миру

Мудрого

Польовий

Яремчука

Новий Киселів

Вулиці:

Гаврилюка

Галицький Шлях

Затишна

Кобилянської

Ленківська

Молодіжна

Орлика

Припрутська

Садова

Сонячна

Спортивна

Федьковича

Чернівецька

Чубинського

Шевченка

 

Лужани

Вулиці:

Березівська

Буковинська

Вишнева

Вокзальна

Гагаріна

Грушевського

Довбуша

Заводська

Іванівка

Івасюка

Кармелюка

Кобилянської

Ковалюка

Лугова

Миколайчука

Миру

Молодіжна

Незалежності

Ніжника (Нова)

Нова(В.Нижника)

Основ’яненка

Першотравнева

Пражинка

Прутська

Пушкіна

Сагайдачного

Садова

Угринчука

Українки

Українська

Федьковича

Фізкультурна

Франка

Центральна

Черемшини

Шевченка

Шкільна

Ювілейна

Яремчука

Провулки:

Березівський

Заводський

Кармелюка

Ковалюка

Патона

Черемшини

 

 

Лют 28

Мамаївці


Загальні відомості

Ресурси та інфраструктура

Населення (за останнім переписом): 5872 чол.

Відстань до міста Чернівці: 10 км.

Покриття мобільним телефонним зв’язком: МТС, Київстар, Life, Beeline, Jeans, Djuce.

Заклади:

 

1 Пошта Є
2 Міліція Є
3 Медичні заклади Є
4 Банківські установи Є
5 Навчальні заклади Є
6 Клуби, бібліотеки, заклади культури Є
7 Культурно-мистецькі колективи Є
8 Краєзнавчі, художні, меморіальні музеї Є

Традиційні народні промисли:

  1. Писанкарство.
  2. Вишивання.
  3. Ткацтво.
  4. Лозоплетіння.

Природні ресурси, пам’ятки:

 

1 Лісові угіддя Є
2 Угіддя реліктових, лікарських рослин Немає
3 Водні ресурси (річки, мінеральні / лікувальні джерела) Є
4 Гори (схили, тощо) Немає
5 Інші природні ресурси (мінерали, копалини, тощо) Є
6 Пам’ятки природи (печери, скелі, урочища,  тощо) Немає
7 Пам’ятки історії та архітектури (замки, церкви, тощо) Немає

Додаткова інформація

Чим пишається громада?

  • своїми визначними людьми;
  • приватними підприємствами;
  • забудовами.

Фотогалерея

Лют 26

Лужани. Історичні події


1453 Перша згадка про селище Лужани, перші поселення, поміщик Вранич продав село феодалу Вітольду за 400 тататрських злотих. Назва селища походить від слова лукани, оскільки селище розташоване на підземному великому водоймищі. Ми знаходимось на лівому березі річки Прут за 8 км від райцентру та 16 км від обласного. З 1774 року до 1818 років село знаходилось у складі Австро-Угорщини.